Відомий
французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері говорив: "Всі ми родом з
дитинства", а ми додамо – всі ми
родом з сьомої школи.
Двадцять
дев`ятого січня у нашій школі відбулась ця довгоочікувана зустріч-зустріч
шкільних друзів. Випускники повернулися у ті незабутні роки юності, які
залишаються в пам`яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи і
невдачі. Адже саме в школі проводить свої найкращі роки життя людина.
На жаль, не
всі випускники змогли прийти. Навіть у цю мить ми не можемо бути спокійними. Бойові
дії на Сході України тривають й далі. Багато випускників нашої школи й досі на
Донбасі боронять рідну землю. Але ми , українці, довели
всьому світові, що ми народ. І ми продовжуємо захищати нашу Батьківщину та нашу
незалежність.
Цього вечора
наші випускники мали змогу,знову відчути атмосферу уроку та відповісти на
питання, які цікавлять сьогоднішніх школярів, спробувати вирішити задачки на
перевірку знань та й просто пригадати будні шкільного життя.
Стежки наших
любих гостей 29 січня злилися в одну-єдину, яка повернула їх в дитячі, юнацькі
роки, привівши до храму науки, до рідної школи. Окрім високого температурного
режиму гарного настрою і яскравих посмішок, циклону позитивних емоцій та
південного вітру приємних спогадів, для випускників прозвучала чудова пісня
"Україна" у виконанні Камінської Віолети учениці 6-А класу.
Після урочистої
частини у актовій залі мені вдалось поспілкуватися з наймолодшими ювілярами – випускниками
2011 року – 5 років після закінчення
школи. Класний керівник Мужилівська Марія Іванівна. Загальну думку висловлювала
Юлія Байназарова, як мені здалося, найактивніша випускниця.
-
Юліє, чи хотіли йти на цю зустріч?Чому?
-
Так, звичайно, ми всі дуже хотіли на вечір
зустрічі випускників, адже всім нам хочеться пригадати ті веселі роки навчання,
поринути у спогади, та знову відчути себе дітьми. Звичайно, хотілось побачити
нашу дорогу Марію Іванівну, однокласників, шкільних друзів, адже не всі ми
маємо змогу часто бачитись, а такі вечори – чудова можливість поспілкуватись та пригадати чудові
моменти дитинства.
-
Що найбільше запам`яталось зі шкільних років?
-
Ну, це, напевно, пакості, які ми вигадували.
Часто згадую, як хлопці перевернули підставку для квітів, яку дуже любила Марія
Іванівна, ох і отримали ж вони тоді... Ахахах, пам`ятаю , як кидалися одне в
одного, а часом і з вікна, паперовими кульками, як ганяли на перервах. Такі
моменти не забуваються, їх хочеться згадувати якомога частіше.
-
Чи плануєте
зустрічатись в наступному році? (На це питання відповідали хором і навіть не
задумуючись)
-
Так, звичайно, ми
обов`язково зустрінемось! Дуже надіємось, що в наступному році у всіх вийде
прийти і ми будемо в повному складі.
Роки летять,
але наша школа не старіє і пам`ятає всіх своїх випускників. Ось так з повним
набором емоцій пройшла зустріч випускників у нашій сьомій, рідній школі. Висновок
вечора такий: приходьте до школи частіше!!!
Дуже дякую
випускникам 2011 року за приємне спілкування,та особлива подяка Юлії
Байназаровій за інтерв`ю та фото.
Шидловська Іванна, юнкор
