21-го січня
в актовій залі школи №7 відбувся захід приурочений до Дня Соборності України.
Організаційний момент взяли на себе учні 8-Б класу. Захід мав виховний характер
і метою було поглиблення знання учнів про виникнення свята Соборності України
та ознайомлення з важливими фактами про Україну.
Ось що ми
чуємо від ведучих на цьому святі:
«Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний
слід в історичній пам'яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за
незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так,
знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між
Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на
згадку про проголошення Акту Злуки. Ця акція прискорила
розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила
духовну єдність східних і західних регіонів України.»
Нещодавно, в
переддень дня Соборності, в Інтернеті було опубліковано відео, де один
журналіст підходив до людей на вулицях Києва і питав їх про те, чи знають вони
про свято Соборності України і в честь чого така назва. Більша частина говорила
про якісь собори (дорослі люди!), інші відкрито казали, що поняття не мають, що
воно таке є… Результати цього опитування справді вражають, і зовсім не в
кращому значенні цього слова. Виявилось, що більшість жителів міста поняття не
мають, що Україна відзначає таке свято кожного року.
Саме тому
такі заходи важливі, нам просто необхідно проводити їх для того, щоб люди з часом
не стали забувати всі цінності свого народу.
«Утворення
незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового
етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. День
Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був
підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22
січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем
Соборності України»
Ми – молоде
покоління нашої незалежної України, саме ми впливаємо на її майбутнє. І нам
потрібно робити це правильно, згадуючи, через що пройшли наші предки, і не
боячись того, що чекає нас попереду.
Бакай Катерина, юнкор
