Друга світова війна залишила великий слід у житті України та
українців. Прийшовши на нашу землю 1 вересня 1939
року, стерла з обличчя землі багато людей, понад 8 мільйонів осіб. За усі шість
років свого існування,війна завдала великого горя й страждань людям. Шкода, дуже
шкода, що таку подію неможливо стерти з людської пам'яті, адже таких жахіть
просто не можна забути. Україні довелося пожертвувати найдорожчим задля своєї
перемоги : своїми людьми,які відіграли досить значну роль у подальшій долі
України. І переживши кризу , народ, звісно ж, хотів спокою, але не тут то було.
21 листопада
2013 року розпочалася революція, а вже після цього війна. Як печально це б не
звучало, але історія повторюється знов і знов. Знову люди жертвують собою
заради єдності та спокою України, жертвують нервами і здоров'ям своїх близьких
та рідних людей, йдуть під кулі, не шкодуючи себе. І цими вчинками український
народ доводить всім,що ми українці - патріоти своєї країни і задля неї готові на все.
У 2014 році у Києві на офіційних заходах
з нагоди річниці Перемоги над нацистською Німеччиною вперше було вжито
європейську символіку пам’яті полеглих у війні - Червоний мак.
Графічне втілення-алюзія (з одного боку
- червоного маку, з іншого кривавого сліду від кулі) передає глибину смислу
війни, розповідає про страждання, про смерть, про героїзм, про мільйони
загиблих.
Червоний мак — водночас є символом
європейським та українським. Історично червоний мак є символом пам'яті жертв
Першої світової війни, а згодом — жертв усіх військових та цивільних збройних
конфліктів, починаючи із 1914 року.
Величко Крістіна, юнкор
