Дістаємо подвійні листочки! Після цієї фрази усі вони такі бліді! Це ж
починається контрольна! А ми, тим часом із друзяками, вже зручненько
примостились на люстрі і готові спостерігати шоу.
Насправді про наше
існування ніхто не здогадується. Бо ми – шкільні тролі невидимі і втручатися у
звичайне шкільне життя не можемо. Хіба що для розваги поховаємо крейду, та й те
у виховних цілях, аби завгосп не забував вчасно поповнювати запаси. І ще ми
повинні доповідати начальству про найбільш задиркуватих капосників і ледацюг,
аби підготувати їм чогось цікавенького на подальше доросле життя.
Я тут майже новенький
– живу лише 10 років, зате бачив усе, що може зацікавити шефа: і клубочки диму,
які вилітали за школою, і брехню про забутий
зошит, і підлітків, які озираючись
тікають з фізкультури, наче зі спецзавдання. То насправді дріб’язок, але може
стати проблемою, тому що брехня, навіть маленька, вбиває довіру і штовхає до
хибного шляху. Ой, та що це я? Відволікся. Давай розкажу, чому ми вважаємо
контрольну гарним шоу – ви надто нею переймаєтеся і то чудове кіно!
Будь-яка перевірка
знань сприймається, як неприємне явище: її бояться, наче сказу! Учні з жахом думають
про процес написання, а вчителі занепокоєні перевіркою. Це ж бо результат
спільних зусиль!
Але зачекайте
хвилинку, згадайте-но, як ця спільна біда єднає людей! З нею намагаються
впоратися усі в класі. Глянь, як вони дружно і швидко списують, аж дим з під
ручок йде. А на перерві майже ненавиділи одне одного, за майже уявну образу.
Глянь, як мокрими від хвилювання пальцями шукають в інтернеті відповіді. Хоч
знатимуть, як користуватись пошуком! Згадайте, як намагаються непомітно
сфотографувати завдання, але забувають вимкнути спалах і … ну а що далі, ви
звісно знаєте. Але позитив є і в тому — на наступний раз процес промислового
шпигунства організовано як належить. А взагалі, страшніше за контрольну,
очікування результатів. Коли вони отримують зошит після перевірки, думають: «Ну
хоча би 9, ну хоч вісім, будь ласка, будь ласка, будь ласка!!!» Відкривають і…
Бачать 10! Хоча про що це я? Вони бачать 7! Сім, Карл, сім! А в сусідки по
парті - 10! Хоча вони писали із одної сторіночки! Це їх дратує найбільше. У цей
момент вони стають такими злими, що навіть готові порізати свої навушники! Чи
що там у них найдорожче?
Здається, що контрольна
об’єднує усіх, навіть найзаклятіших ворогів. Але не завжди так буває. Першу
вдалу роботу оцінюють добре, але таку саму другу – уже набагато нижче, бо копія
завжди дешевша оригіналу, правда? Та й забагато «якщо» тут буває… Що буде, якщо
доброго самаритянина, згідного поділитися шпорою – не буде? Або заклопотаний
своєю долею однокласник просто не встигне допомогти? А якщо вчителька буде
дуже-дуже пильною і виявить маніпуляції із мобільним навіть в протилежних
кутках класу?
О, тоді ця жахлива
безпорадність, від якою дрижать коліна і все схоже на відповіді кудись зникає з
напівпустої голови, тоді жахлива перспективка батьківських докорів і ще більша
зневіра і жах!
Повір мені, старому
тролю. Я бачив дуже багато контрольних. Якщо не знаєш що писати, довірся інтуїції.
Вона не підведе, тому що дуже-дуже далеко в твоїй голові живе толковий чувак.
Він тебе знає як облупленого, тому що він – це ти, без непевності і без страху.
І щось мимохіть почуте обов’язково має залишитись, ти ж бо ще молодий організм!
А якщо під загрозою залишитись без улюбленого інтернету ти навіть поглядав в
підручник, зсьорбуючи прочитане чаєм, то має залишитись обов’язково! Ти ж бо
підживлював і мозок і шлунок одночасно!
Але якщо серйозно,
контрольна робота - це така невеличка проблемка, яка готує тебе до життя. Усі
труднощі, які зустрічаються у школі вчать тебе вчитися. Тому переймайся, але не
надто. Рівно стільки, аби зробити висновки і не зневіритись в собі. Усе що не
вбиває-робить нас сильнішими, правда? Тому вчися, чувак, я вірю в тебе! Хіба ти
не розумний? От якщо не наллєш в склянку воду, чи вона там буде? Не буде!
Навіть якщо ти віриш в екстрасенсів, НЛО і кінець світу – все одно знаєш, що не
буде! Бо з твого цінного досвіду розумієш, аби щось десь появилося, треба те
туди покласти. В випадку підготовки до контрольної –то та сама книжка, почитай
вже, або запитай що не знаєш. Тоді в такій прекрасній голові як твоя буде
більше поживи для інтуїції. І вір в себе, бо хто ще є ближчий?!
Щиро твій, шкільний
троль.
P.S Я дуже не люблю
доповідних, але роботу свою знаю. Шефу вони необхідні, аби надіслати нові
випробовування, тільки так людина робить висновки. Тому хто б ти не був:
директор чи першокласник, пам’ятай — я наглядаю!
Рубрику веде Мікус Марія
