1 вересня — День знань

Знову осінь ... Знову яскраве листя кружляє на вітрі.
Знову невеликий сумний дощ. Осінь ... 
У ній завжди є щось від вічності, простої і незрозумілої.
Восени завжди легко думається, і вічність, забувши час і простір, втрачає напруженість думки, і щось тихе і сумне ллється в душу …

 

Ось так і 1 вересня прийшло до нас з нотками суму для 11-класників та ноткою сподівань, надій та великого бажання пізнати щось нове для першокласників. Час спливає, і не помічаєш, як проходять десятки років, ще ніби вчора ми стояли на початку нашого життєвого шляху,  який починався в цій самій школі, а сьогодні нам залишилось зробити лише пару доленосних кроків, і втупити в доросле самостійне майбутнє. Яке в подальшому буде залежати лише від твого вибору, тих знань, які ти отримаєш в школі, та хоч і малого,  але все ж таки впевненого життєвого досвіду, адже кожному з нас під час навчального року доводилось переживати багато чого…. І радість, і смуток, і образи, але все одно покладатись доводилось лише на себе та свої власні знання та думки…

Але ми дорослішаємо, з кожним кроком ми поглиблюємось в глибини людського життя. Нас підстерігамуть підводні камені та течії, проти яких ми повинні встояти, але всі ми знатимемо,  що далі на нас чекає спокійне та рівне море життя. У якому кожен для себе знайде свій шлях: рівний чи каменистий,  зараз сказати ніхто не може, адже життя - це ми, кожне твоє слово і кожен твій рух змінює твоє життя з кожною секундою, ніхто не знає що буде далі, але все залежить від тебе.

Мабуть, на початку важко змиритись з думкою,  що ти вже дорослий, що ти - маленька частинка цього величезного світу. Важко прийняти очевидне і важко змиритись з невдачами, нерозумінням, недовірою та в якійсь мірі самотністю…. А що таке доросле життя?- ви спитаєте…. а ніхто вам не відповість однозначно… і правильно, тому що ні визначення, ні розуміння йому немає. 

Багато хто скаже, що доросле самостійне життя - це класно, немає контролю, немає докорів та змушувань щось робити! Ти сам собі господар…. Можливо,  для когось це і так, але подумайте лишень, якби вчасно вас не зупиняли, не змушували щось робити, чи були б ви такими,  якими ви є зараз…. І я думаю ніхто з вас не пошкодував про те, що колись вам не дали допустити тих помилок.... Тому визначити,  що таке доросле життя доведеться кожному по-різному, кожен знайде для себе своє доросле життя, яке йому подобається. Ви скажете: чому постійно самі, а друзі ,а батьки? Із цим також мушу погодитись, тому що батьки та друзі – це  ваша душа, ваша впевненість, та ваша цілеспрямованість. Адже найрідніші люди для нас, як «ключ запалювання», саме він стимулює нас до боротьби за себе, своїх рідних і свого майбутнього, на чолі якого стоїть мета про щасливі, та горді обличчя ваших батьків, які пишатимуться тим, що виховали таке життя, яке ні в якому разі не буде схоже на будь-яке інше.

Ось і для наших першокласників розпочався їх перший крок у майбутнє. Їхні ще невпевнені кроки зовсім скоро стануть впевненішими і всім їм хочеться побажати, нехай ваше життя буде схожим на казку, розфарбовану всіма кольорами веселки: червоний – це любов ваших батьків, оранжевий – теплота дружніх стосунків, жовтий – яскраве сонечко, зелений – спокій і мир в душі, блакитний – чисте безхмарне небо, синій – вірність і чесність, а щоб ви іноді розслаблялись, то нехай час від часу для вас все буде фіолетове.      

А нашим випускникам ми всі хочемо побажати: великого терпіння, докладати багато зусиль в цьому і подальших навчальних роках, терпіння, та міцного здоров’я.

І вся школа сподівається, що в кінці навчального року, коли ви її покинете,  ви з усмішкою на обличчі скажете ось ці слова:
 « Дякуємо за все…» .
Назарова Настя, юнкор