14 грудня ми вшановуємо тих, хто віддав життя, приборкуючи мирний атом. Дзвони Чорнобиля ще довго битимуть у грудях, а їхнє відлуння котитиметься світом з неприхованим жахом.У багатьох може виникнути питання, навіщо потрібне це свято, якщо є 26 квітня — Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.
Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, 14 грудня у газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісія прийняла в експлуатацію комплекс захисних споруд.
За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення величезного комплексу проблем, який пов’язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС.
Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь. Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом.
Вшановуючи учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих героїв і віддаємо данину пошани всім ліквідаторам аварії, які, рятуючи українців, а також народи інших країн від ядерної небезпеки, жертвували найдорожчим – своїм здоров’ям і життям.
Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.
Матковська Олександра,юнкор
