Кам'янець-Подільська ЗОШ №7. На платформі Blogger.

16 грудня 2013 р.

Вечорниці ворожили...

З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.

Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного.
Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої на селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку.

Кожна з юнок місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту, примовляючи:

 «А ми Калиту місили,
З усіх криниць воду носили;
Як балабушки місили –
З ополонки воду носили…»

Виліплену паляницю посипали маком та саджали в піч, не забувши при цьому наспівати:

«Андрій піч вимітає,
Катерина в піч заглядає…»

Поки калита печеться, дівчата прибирають хату, готують пісні обрядові страви: борщ, пшоняну чи гречану кашу, пампушки з часником, млинці, вареники, узвар тощо. Обов’язково на столі повинні бути пиріжки з маком, сливами чи капустою. Іноді один з них ліпили з перцем всередині, а другий - з горіхами. Той, кому трапився пиріжок з перцем, мав поцілувати господиню, а хто знайшов з горіхами – ставав «королем вечора», організовував усілякі забави. Часом у вареники дівки клали гроші, помічаючи їх, щоб самим не з’їсти. Вважали, що хлопець, який візьме вареник з копійкою, одружиться з тією дівчиною, яка його зліпила.

І от, нарешті, Калита готова… Витягши з печі, її щедро поливають медом та притрушують маком, а потім ховають у якомусь таємному місці.

Виконавши всі приготування, дівчата сідають рядком і чекають на парубоцьку ватагу. А хлопці вже тут як тут! Кланяючись, заходять в хату та співають жартівливих вітальних пісень, вигаданих на ходу:

«Ой, на горі, на току курчата чубаті,
А на нашій на вулиці дівчата горбаті.
Куди йдуть – губи дмуть, кирпу задирають,
А як баньками лупнуть, то собак лякають…»

Саме такі гуляння вже не один рік підряд святкує саме наша 7 школа. Цей день став для всіх традицією, яка з духом часу зникає в пам’яті молоді. І для підтримки українського духу та ознайомлення учнів з обрядами гадання, та настроєм Андріївської ночі ми влаштовуємо свято!

Цього року магічний настрій для всіх присутніх, а саме для:  8,  9, і 10 класу, влаштовували учні 11 класу, які для кожного з присутніх задавали домашнє завдання - виконання української пісні. І кожен клас підійшов до цього завдання дуже відповідально, та звісно ж цікаво.

Організатори свята влаштовували різні конкурси, за які кожен з учасників отримував подарунки.

Кусання Калити, гадання, головний конкурс цього року «Презентація головного убору рідного краю», і звісно ж танці, все це - Андріївські вечорниці.

Тому, давайте не забувати свої традиції, якими варто пишатися, і підтримувати їх в подальших роках.

А дівчатам бажаємо знайти своїх суджених-ряжених, хлопцям свою дівчину – молодицю. А кожним батькам згодом відгуляти весілля. Щастя, здоров’я, родючих земель, миті любові і щастя в серці щоб кожен зберіг.

Не забувайте ні на хвилину
Свою домівку, свою родину.
Своїх найближчих, маму й тата,
Як нас плекала старенька хата.
Все пам’ятайте, ви ж бо людина
І вже доросла, а не дитина.
Не забувайте, не забувайте,
Труднощі, болі завжди долайте
І Україну свою кохайте.
Назарова Анастасія, юнкор